Стрибог, Стрибо, Стриба - давньослов'янський бог буревіїв, що належить до київського пантеону Володимира Великого після релігійної реформи 980 року.
Його справа відома всім нам, адже це дуже подібно на грецького Еола, про якого можна прочитати хоч би в «Енеїді» Котляревського, а також індійського Ваю та японського Фудзіна у клопоті керування всіма існуючими вітрами. Також існують додаткові заняття, що приписують лише гіпотетично, виходячи з етимології назви, а саме зростання матеріяльних багатств люду та покровительство війни.
Більшість дослідників сходяться на думці, що початково чи через розвиток частин слова воно прийшло до теперішнього значення. Александр Брюкнер порівнював його зі стрибком у сенсі бога «зростання», «піднесення». Олег Трубачов висував ідею з праслов'янським «sterti», що означало «поширювати» й вважав це за уособлення сили природи. Іванов і Гамкрелідзе припустили про індоєвропейське коріння слова, що в перекладі звучало як «Небо-Батько», прийшло до слов'ян через Іраномовні народи, дуже змінившись. Роман Якобсон ж висунув припущення про давнє «stri», тобто «розширюватися», «засівати».
Його образ у багатьох випадках перегукувався зі скандинавськими, хорватськими, сербськими, болгарськими богами. Як помічник свого брата Дажбога, він розділяв із ним небо, займаючи верхні шари, був одним із найдавніших божеств, а також допомагав розподіляти блага. Міг трактуватися, як уособлення зла та руйнування, що, можна припустити, викликане наслідками шквальних вітрів, порівняне до плодів війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар