Велес - Слов'янська мітологія

 Велес, Волос, Волот - один із найсильніших богів у давньослов'янській мітології. Не дивно, що через це зажив слави головного ворога Перуна.

 Ім'я його походить від праслов'янських «veles» та «vels», що позначають «власність» і «володаря» відповідно. Також існує версія про індоєвропейське значення. 

 Велес був дуже різностороннім божеством, оскільки поєднував риси Плутона, Меркурія, Ваала, Бала тощо, опікуючись багатствами, звірами, пророками, загробним світом, хмарами. Вважається, що він, після становлення культу Перуна серед вищих шарів суспільства Київської Руси, тобто князя та дружини, мав високу популярність в решти населення, оскільки війни, що ними займався Перун, цікавили саме перших, а достаток і господарство залишалося на інших. 

 Одним із головних сюжетів мітології давніх слов'ян і балтів є протистояння сих двох богів. У народних казках і творах відбувалися сутички їх під виглядом змія та героя, що повертає вкрадене, будучи посиланням на громовержця. Проте й шанувався наш дух більше, оскільки був ближчим до народу. 

 Безумовно, на території України культ Велеса був дуже поширеним. Хоч його не було в пантеоні князя Володимира, Збручанський ідол підтверджує вагому роль цього опікуна. Замість стояти на горі, він розташовувався на Подолі, де сконцентрувалися реміснича й торгова справа. Після приходу християнства вдалося ввести образ святого Власія, також покровителя худоби, котрий допоміг старому божеству продовжувати впливати на людей. 

 На початку ХХІ століття на фанатських форумах східнослов'янських держав почали з'являтися згадки Велесової ночі - свята, що було створене для заміни західного Геловіну. Через суміш традицій Купала, Зелених свят, Різдва й безлічі інших намагалися затвердити його, як традиційне. Проте численні рідновіри та етнографи виступили з розгромною критикою святкування, як вигадки.